Nieśmiałość koron drzew. Seminarium o kulturze w formie rozmowy i muzyki. (1 opinia)

drugim roku ludobójczej agresji Rosji na Ukrainę szukamy nowego konturu zgodnego ze zmieniającą się rzeczywistością. Na przykład, kiedy mówimy o rosyjskiej propagandzie i przestrzeni postsowieckiej. Metodologia tego, jak propaganda działała w sferze publicznej, międzynarodowej i w sferze kultury nie została zrozumiana. Podejmiemy próbę naszkicowania utraconego konturu, który ucieka wskutek niezrozumienia przez Europę, czym był dyskurs Związku Radzieckiego. Pytania dotyczące trwałości przezroczystych radzieckich klisz poznawczych, które wracają nie uwzględniając realnego doświadczenia ludzi z przestrzeni post-radzieckiej.              
Chodzi o rodzaj iluzji, która została nam podrzucona jako światło odbite. To iluzja, którą obnażyła wojna. Po rozpadzie ZSRR nie spojrzeliśmy wstecz, nie byliśmy krytyczni, próbowaliśmy znaleźć coś pozytywnego i ponownie zaangażowaliśmy w legitymizację. Nie poświeciliśmy czasu na rozszyfrowanie metodologii działania tego systemu i ponownie w niego wpadliśmy.)
Seminarium będzie pierwszym spotkaniem z serii podobnych dyskusji. Ważną częścią wszystkich wydarzeń będzie część muzyczna i performatywna z udziałem ukraińskiego artysty Ivana Svitlychnyi i Lery Polianskovej. Znajdą się w niej teksty stworzone na podstawie seminariów: od bezpośrednich nagrań audio po zreinterpretowane i przeformułowane tezy. Ostatnią część to utwory muzyczne napisane podczas projektu.
Nieśmiałość koron to cecha obserwowana u niektórych gatunków drzew, w której korony w pełni obsadzonych drzew nie stykają się ze sobą, zamiast tego tworząc baldachim z lukami przypominającymi kanały.

Ałła Zahajkewycz (ur. 1966) jest ukraińską kompozytorką współczesnej muzyki klasycznej, performerką, kuratorką projektów muzyki elektroakustycznej, muzykolożką. Ukończyła Kijowską Narodową Akademię Muzyczną. W latach 1995-1996 uczestniczyła w rocznym kursie kompozycji i informatyki muzycznej w Instytucie IRCAM w Paryżu. Od 1997 roku jest wykładowczynią na Wydziale Kompozycji Kijowskiej Narodowej Akademii Muzycznej Ukrainy, gdzie założyła Studio Muzyki Elektronicznej (wspierane przez Miżnarodnyj Fond Widrodżennia). Dorobek Ałły Zahajkewycz obejmuje symfoniczną, instrumentalną i wokalną muzykę kameralną, kompozycje elektroakustyczne, instalacje multimedialne i performanse, opery, muzykę do filmów. Ałła Zahajkewycz jest dyrektorką artystyczną międzynarodowych projektów Electroacoustics (Kijów, od 2003), EM-VISIA (Kijów, od 2005). Prezeską Stowarzyszenia Muzyki Elektroakustycznej Ukrainy (od 2010). Kuratorką programu muzycznego na festiwalu Book Arsenal (2017), kuratorką programu Envision Sound British Council i Dovzhenko Centre (2018-2020), mentorką międzynarodowej klasy mistrzowskiej muzyki akustycznej i elektroakustycznej "Sound around me" w Wiedniu (przy wsparciu Instytutu Ukraińskiego, 2019). Jest też autorką artykułów muzykologicznych w czasopismach naukowych (Ukrajins'ke Muzykoznavstvo, Muzyka, Krytyka, Organised Sound, MusikText), laureatką Złotej Dzygi Ukraińskiej Akademii Filmowej dla najlepszego kompozytora (2017).

Paweł M. Boguszewski  neurobiolog w Centrum Neurobiologii w Instytucie Nenckiego Polskiej Akademii Nauk, zajmuje się badaniem mechanizmów zachowania się oraz emocji i ich korelatów neuronalnych w modelach wykorzystywanych w naukach podstawowych i biomedycznych. Interesuje się badaniami behawioralnymi zachowań afektywnych i eksploracyjnych oraz automatyzacją i informatyzacją procesów analizy danych eksperymentalnych. Studiował biologię na Uniwersytecie Warszawskim, tytuł doktora nauk biologicznych z zakresu neurofizjologii uzyskał w Instytucie Nenckiego PAN. W latach 2005-2008 odbył staż podoktorski na Wydziale Psychologii Yale University w New Haven w Stanach Zjednoczonych. Prywatnie jest pasjonatem programowania i żeglarstwa oraz popularyzacji nauki.

Oksana Baryszynowa jest zastępczynią dyrektora generalnego Narodowego Muzeum Sztuki Ukrainy (NAMU, Kijów) do spraw wystawienniczo-ekspozycyjnych, historyczką sztuki, kuratorką, lektorką i badaczką. Jest współautorką nowej koncepcji ekspozycji stałej sztuki XX wieku i kuratorką wielu wystaw w NAMU (2009-2021). Jej zainteresowania badawcze obejmują historię sztuki ukraińskiej od drugiej połowy XX wieku do chwili obecnej, kolekcjonowanie i wystawianie sztuki współczesnej i nowoczesnej oraz studia regionalne i dekolonialne. Jest współtwórczynią nowej koncepcji wystawiania sztuki XX wieku i kuratorką wielu wystaw sztuki współczesnej w NAMU. W ostatnich latach kierowała zespołami projektów wystawienniczych i badawczych w muzeum.

Tomasz Stryjek dr hab. nauk o polityce, historyk, kierownik Zakładu Badań nad Historią i Pamięcią Europy Wschodniej w Instytucie Studiów Politycznych PAN, wykładowca Collegium Civitas. Zajmuje się ideologiami narodowymi, politykami pamięci i kulturami historycznymi państw Europy Środkowej i Wschodniej. Opublikował m.in.: Współczesna Serbia i Chorwacja wobec własnej historii (Warszawa 2020), Kultury historyczne Polski i Ukrainy. O źródłach nieporozumienia między sąsiadami (red. z Volodymyrem Sklokinem, Warszawa 2021), Politics of memory in Poland and Ukraine. From Reconciliation to de-Conciliation (red. z Joanną Konieczną-Sałamatin, London-New York 2021).

Iwan Switłycznyj  ukraiński artysta, działa w obszarze nowych mediów, dźwięku i sztuki naukowej. Jego prace to obiekty i instalacje. Svitlychnyi jest laureatem nagrody Malewicza 2018 i zwycięzcą konkursu State of the ART(ist) w ramach Ars Electronica Festival 2022. Prace Switłycznego były prezentowane na 57. Biennale w Wenecji, transmediale Vorspiel 2018 (Berlin), Digital Cultures Festival 2019 (Warszawa) i Ars Electronica Festival 2022 (Linz).
Iwan jest aktywnie zaangażowany w rozwój lokalnego środowiska sztuki nowych mediów na Ukrainie. W 2013 roku wraz z artystami Lierą Polianskovą i Maxem Robotovem założył Shukhliadę, środowisko wystawiennicze dla projektów niezależnych artystów i kuratorów. Ich kolejnym projektem był Photinus z 2018 r., społeczność mająca na celu rozwój sztuki nowych mediów na Ukrainie oraz szkoła Photinus - platforma edukacyjna wzorowana na studiu artystycznym. Iwan urodził się w 1988 roku w Charkowie i ukończył Państwową Akademię Projektowania i Sztuki w 2012 roku. Mieszka i pracuje w Kijowie.

Lera Polianskova  jest artystką nowych mediów. Ukończyła teatrologię na Charkowskim Narodowym Uniwersytecie Sztuki im. I. Kotlyarevsky'ego (2000-2005), występując jednocześnie w zespole teatralnym Arabeski. W 2008 we współpracy z Maxem Robotovem i założyła grupę artystyczną SVITER, która początkowo miała charakter muzyczny, a następnie rozrosło się do instalacji artystycznych i sztuki nowych mediów. W 2013 r. członkowie grupy artystycznej SVITER i artysta Iwan Switłycznyi założyli środowisko wystawiennicze Shukhliada, platformę dla niezależnych projektów kuratorskich i artystycznych. W 2018 roku założyli PHOTINUS Studio, formację, studio i szkołę sztuki nowych mediów, aby promować rozwój sztuki nowych mediów w Kijowie / na Ukrainie poprzez serię warsztatów. Prace Polianskovej pojawiły się w ukraińskim pawilonie na 57. Biennale w Wenecji (2017, Wenecja/Włochy), na Vorspiel 2018, festiwalu transmediale Berlin/Niemcy oraz na Festiwalu Digital Cultures (2019, Warszawa/Polska) w kontekście jej przynależności do grupy artystycznej SVITER. W 2018 roku Liera ukończyła program rezydencyjny w Centrum Sztuki WRO we Wrocławiu w ramach stypendium Gaude Polonia. Polianskowa mieszka i pracuje w Kijowie od 2014 roku.

Anna Łazar kuratorka programu międzynarodowej współpracy artystycznej Wolne Słowo w ramach projektu Gdańsk Miasto Literatury, pomysłodawczyni i realizatorka projektów w zakresie kultury współczesnej, tłumaczka (m.in. Ilya Kaminsky, Republika Głuchych, wyd. Warsztaty Kultury w Lublinie 2023, Oksana Zabużko, Planeta Piołun, wyd. Agora, 2022,  Dlaczego w sztuce ukraińskiej są wielkie artystki, wyd. Fundacja Katarzyny Kozyry 2020), redaktora książki o sztuce Aleksandry Kubiak Zrobię serce, wyd. BWA Zielona Góra, 2022, autorka tekstów (Gdańsk Miasto Literatury, Nowa Europa Wschodnia, New Eastern Europe, Herito, Czas Kultury, Czas Literatury, Tygodnik Powszechny), wykładowczyni na studiach podyplomowych w Instytucie Sztuki PAN (2019-2023) oraz Gender Studies im. Marii Konopnickiej i Marii Dulębianki IBL PAN (2020-2023). Pracowała w dziedzinie dyplomacji publicznej w MSZ jako wicedyrektorka i p.o. dyrektora w Instytutach Polskich w Kijowie (2008-2014) i w Sankt-Petersburgu (2015-201oraz jako kuratorka w Muzeum Sztuki w Łodzi (2021-2022). Kuratorka wystaw: Zabójstwo do przyjęcia (Berlin przestrzeń miejska 2022), W jakim pięknym miejscu jesteśmy (Muzeum Sztuki w Łodzi 2022), Ulica Słabości Lesi Pcholki (Gdańska Galeria Miejska 2022)   Nie wiem, kto opowiedział mi tę historię (Biuro Wystaw w Warszawie i Muzeum im. Zofii i Wacława Nałkowskich w Wołominie 2021), Ukraina Wzajemne Spojrzenia (MCK Kraków 2021), Stół kobiet Anny Baumgart (Muzeum Zofii i Wacława Nałkowskich w Wołominie 2020).

Сором'язливість корони.Семінар про культуру. Розмови і музика.
Оксана Баршинова, Павло Богушевський, Анна Лазар, Томаш Стриєк, Іван Світличний, Лєра Поланскова, Алла Загайкевич
24 листопада 2023, 18.00
Гданськ Місто Літератури, Длуга 35
Це буде семінар про мистецтво: про неодмінні передумови його виникнення соціальний контекст, та його невіддільну складову спрямованість на діалог. Чи може мистецтво звільнитися від прозорих методологій, які його огортають? Від повторення усталених тем та ілюстрування увічнених дискурсів? Як воно може вловити дивну якість, яку приносить війна і яка змінює багато поглядів на минуле і майбутнє? Геноцид, насильство, самоорганізація, корупція, колективні зусилля та протистояння російській військовій агресії, що підживлюється пропагандистською кампанією.
На другому році геноцидної агресії Росії проти України ми шукаємо нові контури відповідно до мінливої реальності. Наприклад, коли говоримо про російську пропаганду та пострадянський простір. Методологія роботи пропаганди в публічній, міжнародній та культурній сферах досі не зрозуміла. Ми спробуємо накреслити втрачені контури, які вислизають внаслідок нерозуміння Європою того, чим був дискурс Радянського Союзу. Питання про стійкість прозорих радянських когнітивних кліше, які повертаються без урахування реального досвіду людей з пострадянського простору.      
Йдеться про ілюзію, яку нам підкинули як відбите світло. Це ілюзія, яку викрила війна. Після розпаду СРСР ми не озиралися назад, не були критичними, ми намагалися знайти щось позитивне і повернутися до легітимності.  Ми не витратили час на те, щоб розшифрувати методологію, як працює ця система, і ми знову в неї потрапили).
Семінар стане першою зустріччю в серії подібних дискусій. Важливою частиною всіх заходів буде музично-перформативна частина за участі українського художника Івана Світличного та Лери Полянської. Вона включатиме тексти, створені на основі семінарів: від прямих аудіозаписів до переосмислених і переформульованих тез. Фінальна частина включатиме музичні твори, написані під час проекту.
Сором'язливість крони - особливість, що спостерігається у деяких видів дерев, при якій крони повністю посаджених дерев не торкаються одна одної, натомість утворюючи полог з каналоподібними проміжками.
Учасники і учасниці
Оксана Баришинова - заступниця генерального директора Національного художнього музею України (НХМУ, Київ) з експозиційно-виставкової роботи, мистецтвознавиця, кураторка, викладачка та дослідниця. Співавторка нової концепції постійної експозиції мистецтва 20 століття та кураторка багатьох виставок у НХМУ (2009-2021). Дослідницькі інтереси включають історію українського мистецтва від другої половини 20 століття до сьогодення, колекціонування та експонування сучасного мистецтва, регіональні та деколоніальні студії. В останні роки очолювала виставкові та дослідницькі проектні команди музею.
Павел Богушевський - нейробіолог з Центру нейробіології Інституту Ненцького Польської академії наук, вивчає механізми поведінки та емоцій, а також їх нейронні кореляти в моделях, що використовуються в фундаментальних і біомедичних науках. Його цікавлять поведінкові дослідження афективної та дослідницької поведінки, а також автоматизація та комп'ютеризація процесів аналізу експериментальних даних. Вивчав біологію у Варшавському університеті та отримав ступінь доктора філософії з нейрофізіології в Інституті Ненцького Польської академії наук. У 2005-2008 роках навчався в докторантурі на факультеті психології Єльського університету в Нью-Гейвені, США. У приватному житті захоплюється програмуванням, вітрильним спортом та популяризацією науки.
Алла Загайкевич - українська композиторка. З 1985 по 1990 рік навчалася в Київській консерваторії по класу композиції у Юрія Іщенка, з 1991 по 1994 рік - в аспірантурі по класу теорії музики. У 1995-1996 роках стажувалася в інституті IRCAM. З 1988 року викладала в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського. Алла Загайкевич - член Спілки композиторів України, лауреат премії ім. Л. Ревуцького (2001), лауреат премії ім. О. Довженка (2004), автор камерної та електронної музики, яка виконувалася на фестивалях сучасної музики в Україні та інших країнах Європи.
Анна Лазар - кураторка програми міжнародної мистецької співпраці "Вільне слово" в рамках проекту "Місто літератури Гданськ", авторка проектів,текстів, перекладачка.  Працювала у сфері публічної дипломатії в Міністерстві закордонних справ як заступниця директора та в.о. директора Польських інститутів у Києві (2008-2014) та Санкт-Петербурзі (2015-201, а також кураторка Музею мистецтв у Лодзі (2021-2022). Вона є членом AICA Польща та програмної ради фонду "Погонь Руска" (руского жени геть)
Іван Світличний - український художник, автор обєктів та інсталяції. Основна практика Світличного повязана з мистецтвом нових медіа, саунд-артом, сайнс артом. Іван народився в 1988 році в Харкові (Україна). У 2012 році закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Роботи Світличного були показані на 57-й Венеційській бієнале, Transmediale Vorspiel 2018 (Берлін), Digital Cultures Festival 2019 (Варшава), Ars Electronica Festival 2022 (Лінц). Світличний є лауреатом Мистецької премії ім. Казимира Малевича 2018, переможцем State of the ART(ist) в рамках фестивалю Ars Electronica 2022. В Україні Іван активно розвиває місцеве середовище нового медіа-мистецтва. Разом із художниками Лєрою Полянсковою та Максом Роботовим у 2013 році Іван заснував експозиційне середовище Шухляда онлайн платформа для незалежних художніх та кураторських проєктів, у 2018 Photinus спільноту, спрямовану на розвиток нового медіа-мистецтва в Україні, та Photinus школу освітню платформу на базі художньої студії. Іван живе і працює в Києві.
Лєра Поланскова - художниця нових медіа. Закінчила театральний факультет Харківського національного університету мистецтв ім. І. Котляревського (2000-2005), одночасно граючи в театральній компанії "Арабески". У 2008 році разом з Максом Роботовим заснувала мистецьку групу SVITER, яка спочатку була музичною, а згодом розширилася до художніх інсталяцій та нового медіа-мистецтва. У 2013 році учасники групи SVITER та художник Іван Світличний заснували виставкове середовище "Шухляда" - платформу для незалежних кураторських та мистецьких проектів. У 2018 році вони заснували PHOTINUS Studio, формацію, студію та школу нового медіа-мистецтва, щоб сприяти розвитку нового медіа-мистецтва в Києві / Україні через серію воркшопів. Роботи Полянскової були представлені в українському павільйоні на 57-й Венеційській бієнале (2017, Венеція/Італія), на Vorspiel 2018, фестивалі transmediale у Берліні/Німеччина та на Фестивалі цифрових культур (2019, Варшава/Польща) в контексті її приналежності до арт-групи SVITER. У 2018 році Ліра пройшла програму резиденції в Мистецькому центрі WRO у Вроцлаві в рамках стипендії Gaude Polonia. Полянскова живе і працює в Києві з 2014 року.
Томаш Стриєк - доктор політичних наук, історик, керівник відділу досліджень історії та пам'яті Східної Європи Інституту політичних досліджень Польської академії наук, викладач Collegium Civitas. Займається національними ідеологіями, політикою пам'яті та історичними культурами країн Центрально-Східної Європи. Опублікував, серед іншого, такі праці: "Сучасна Сербія і Хорватія на шляху до власної історії": Сучасні Сербія та Хорватія на шляху до власної історії (Варшава 2020), Історичні культури Польщі та України. Про джерела непорозуміння між сусідами (у співавторстві з Володимиром Склокіним, Варшава 2021), Політика пам'яті в Польщі та Україні. Від примирення до депримирення (за ред. Йоанни Конєчної-Саламатін, Лондон-Нью-Йорк, 2021).